У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка,

 що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини,

які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

В.О.Сухомлинський

Освіта — стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті визначено мету, пріоритетні напрямки державної політики щодо розвитку освіти. Це:

• особистісна орієнтація освіти;

• формування національних і загальнолюдських цінностей;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• запровадження освітніх інноваційних технологій.

На сьогоднішній день стає зрозумілим, що для успішної організації навчально-виховного процесу необхідно докорінно модернізувати існуючі технології навчання. Спрямовувати роботу на підвищення якості знань через нові форми організації навчання, подальшу комп’ютеризацію та інформатизацію навчального процесу, розробку нового покоління підручників і посібників, в тому числі електронних, застосування сучасних методик.

Нині в загальноосвітній школі фактично переважає репродуктивне навчання:

• Перевага на уроці надається заучуванню, розширенню та поглибленню знань, а не їх міцності. Серед навчальних завдань дуже низька частка творчих.

• Теоретичні і практичні завдання на етапах систематизації та повторення навчального матеріалу мають переважно репродуктивний характер. Розв’язання творчих завдань часто залишається поза увагою вчителя, оскільки конкретна мета розвитку творчих здібностей не ставиться.

• Учні з метою полегшення вивчення матеріалу складають конспекти, схеми, таблиці. Але така робота не активізує пізнавальної діяльності.

Тому випускники шкіл майже не здатні самостійно розв’язувати проблеми, виконувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, систематично, їм бракує творчої уяви, винахідливості. Ось чому таким актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.

Головне завдання сучасної школи полягає у формуванні конкурентноспроможної, гармонійно розвиненої, активної, творчої особистості з урахуванням природних задатків, здібностей, інтересів та потреб через формування пізнавальної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності, особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях, приймати нестандартні рішення.

Оскільки постійно змінюються вимоги до змісту програм навчання, змінюється сам зміст навчання, а значить і змінюються вимоги до самого носія знань – вчителя. В сьогоднішніх умовах перед педагогічними працівниками стоїть завдання: переорієнтувати навчальний процес на формування у тих, хто навчається, уміння самостійно оволодівати знаннями з різних джерел інформації, навчити їх застосовувати набуті знання у практичному житті.  Для поліпшення результатів освітньої діяльності оволодіння методикою впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес – нагальне завдання кожного вчителя.

Завдання вчителя сьогодні — відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його творчий, дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів.

Для розвитку творчих здібностей необхідним є:

• використання різних форм, методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

• створення на уроці педагогічних ситуацій, що дають змогу кожному учню виявити ініціативу, самостійність у роботі, та умов для природного самовираження учня;

• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

• стимулювання учня до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;

• підтримка учня в його бажанні аналізувати свою роботу та роботу інших учнів на уроці.

Отже, щоб розв’язати проблему перетворення учня з об’єкта педагогічного впливу в суб’єкт навчання, необхідно використовувати творчі завдання, нестандартні уроки, дискусії, ділові та інтелектуальні ігри тощо.

Потрібно, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше. Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу вчитель — учень, учень-учень,  учні — вчитель.

Формування сучасної освіченої, творчої особистості потребує модернізації змісту, форм, методів і засобів навчання, впровадження нових освітніх технологій, які можуть задовольнити освітні потреби кожного учня відповідно до його здібностей, інтересів та можливостей. У цьому плані найбільш цікавими є:

• в групі педагогічних технологій на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу ( технологія організації групової навчальної діяльності, проектна технологія, проблемне навчання Дж. Дьюї, технологія навчання як дослідження В.Бухвалова, технологія формування творчої особистості Є.Ільїна, І.Волкова, технологія колективного творчого виховання І.Іванова, створення ситуації успіху А.Бєлкіна, технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу В.Шаталова…
• в групі педагогічних технологій розвиваючого навчання ( система розвиваючого навчання Л.Занкова, технологія розвиваючого навчання Ельконіна-Давидова, особистісно орієнтоване розвиваюче навчання І.Якиманської, система розвиваючого навчання з напрямком на розвиток творчих якостей особистості (ТРВЗ) Г.Альтшуллера та ін.

Сутністю названих технологій є те, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами пізнавальної діяльності. Інноваційніні технології навчання сприяють формуванню знань, умінь і навичок учнів, надають широкі можливості особистісно орієнтованого підходу до навчання кожного учня, формують свідому громадянську позицію дітей, забезпечують розвиток творчого потенціалу, краще засвоєння навчального матеріалу в комфортних умовах, стійкий інтерес до навчання, формування практичних навичок використання теоретичного матеріалу, розвиток ділового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, уміння працювати в команді при вирішенні спільних завдань.

Методологічна парадигма застосування інноваційних технологій у сфері освіти передбачає широке використання інтерактивних форм і методів свідомого залучення особистості до навчального процесу, створення творчої атмосфери в період навчальної діяльності, використання диференційних форм і методів педагогічного процесу. При такому підході учень стає суб'єктом педагогічної взаємодії та активним учасником навчального діалогу з учителем. Інноваційна діяльність має носити обов'язково творчий характер. Адже лише творчо розвинута людина здатна бути інноваційно ефективною.    

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так: глибокі теоретичні знання, ретельне планування та підготовка до уроку, творчий підхід.  

Прогнозовані результати:

1. Підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу та рівня навчальних досягнень.

2. Формування навичок демократичного спілкування й активної взаємодії. Зміна звичайної для учня ситуації навчання, характеру його діяльності, коли учень перестає бути «пасивним глечиком», в який «вливають чергову порцію знань», а стає активним учасником навчання. Створення комфортних умов навчання та атмосфери співробіт-ництва, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

3. Розвиток творчого потенціалу учнів та їх уміння самостійно здобувати знання.

4. Створення структури заходів науково-методичної роботи, які сприяють формуванню інноваційно-розвивального середовища гімназії, що, в свою чергу, спонукають вчителів до переходу на нові функції - вчителя-розробника власних педагогічних систем, які мають відповідати запитам сучасності.

Форми, методи і технології інноваційного навчання досить різноманітні: розробка проектів, програм, планів, розв'язання нестандартних завдань, ділові ігри, перехід від монологу до дискусії, диспути, „мозкові штурми". Інноваційні форми роботи стимулюють учнів ґрунтовно аналізувати факти, ситуації, навчають обирати правильну стратегію, удосконалювати і захищати її у дискусійній групі, розвивають вміння ставити більш чіткі, обґрунтовані запитання та приймати відповідні рішення. Впровадження інноваційних педагогічних технологій суттєво змінює також роль та функції вчителя, який стає фасилітатором, організатором, винахідником і помічником, а не лише носієм абсолютного знання.

Навчальне проблемне завдання дає можливість учням відкрити для себе нові знання, тому що структура й логіка проблемного пошуку учня і наукового пошуку близькі. Знання, здобуті під час проблемного пошуку, завдяки емоційному піднесенню більше осмислюються, швидше перетворюються на особистісні переконання учнів.

Творчі завдання — важлива умова активізації пізнавальної діяльності школярів

Творче завдання — це взаємозв’язок пізнавального та розумового завдань. Його розв’язання вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудову їх на основі способу розв’язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуації.

Під час виконання творчих завдань виробляється колективна думка, коли учні працюють у динамічних групах. Така форма роботи заохочує учнів до взаємного спілкування один з одним як з джерелом інформації. Це так звані інтерактивні методи навчання.

Підвищенню ефективності навчально-виховного процесу сприяють різні нестандартні форми проведення уроків.

Розробка нестандартних уроків відбувалася у двох напрямках: поєднання

різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне

нестандартні уроки.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями,

вміннями та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує вікові

особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому

поєдналися елементи  традиційних уроків - сприймання нового матеріалу,

засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони

спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування

(якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає

в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають

спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за ними.

4. Театральна (театралізована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

5.  КВК. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїх товаришів.

6. Урок-дискусія є одним з найбільш ефективних прийомів, що активізує пізнавальну діяльність учнів  Його основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язанні  будь-якої проблеми. Дискусія якісна тоді, коли учні добре підготовлені, мають опорні знання. Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути

побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати і довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрібно відкинути чи довести її правильність.

Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

а) «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що передбачає вислуховування ідей без обговорення: перед групою ставиться дискусійне завдання й учні відповідають на нього. Відповіді фіксуються в короткій формі.

б) Дискусія «Так — ні». Учням ставиться дискусійне запитання. Ті, хто дає на нього ствердну відповідь, стають з одного боку, хто заперечує — з другого. Учитель підходить по черзі до кожного, пропонує відстояти свою точку зору.

в) «Круглий стіл». Дискусія передбачає організований обмін думками й поглядами учасників групи з приводу певної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

7. Написання і обговорення рефератів.

Тематика рефератів повинна відображати основні питання теми, доповнювати їх або поглиблювати. Підготовка реферату - це робота з документами, додатковою літературою. При підготовці до написання рефератів необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, нахили, можливості, проблеми, що їх турбують. Літературу рекомендує вчитель. При підготовці реферату учні повинні читати додаткову літературу.

8. Шкільний семінар - це форма колективної самостійної роботи учнів на уроці, яка дає змогу поглибити вивчений матеріал. Готують учнів заздалегідь. Учитель надає допомогу: розподіляє повідомлення між учнями, допомагає скласти план виступу, слідкує за

самостійною роботою учнів, консультує їх.

9. Ігрові технології на уроках , загадки, кросворди, вікторини

Навчальна ігрова діяльність на уроках — один із методів активізації самостійної пізнавальної діяльності школяра. Гра для дітей — це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. В. О. Сухомлинський гру називав животрепетним джерелом мислення.

10. Прес-конференція …

Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництва вчителя та учня, стати активним учасником навчального процесу, засвоїти матеріал безпосередньо на уроці.

Дієвим засобом підвищення ефективності навчально-виховного процесу є групова навчальна діяльність учнів — це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя і в співпраці з учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, оскільки педагог безпосередньо втручається в роботу групи тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Групова, навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Отже, групова форма навчальної діяльності має кілька значних переваг:

• за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

• висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

• формується вміння співпрацювати;

• формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

• розвивається навчальна діяльність.

Яким чином використовувати існуючі технології або їхні елементи у власній педагогічній практиці кожен вчитель вирішує самостійно, але при цьому потрібно пам»ятати, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, яка грунтується на  потребах та інтересах учнів.

А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а

що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види

діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є в них здібності, про які ви ще не знаєте?       .

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи

 застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із  досвідом інших.