Роль керівника в організації роботи з розвитку творчих здібностей учнів

Творчості, як будь-якої діяльності, можна вчитися

Г. Альтшуллер

Реформування освіти на засадах особистісно орієнтованої педагогіки має на меті перетворити навчальний заклад у храм творчості, вдихнути в його стіни атмосферу новаторського пошуку, натхненної праці. Одним із аспектів оптимізації навчально-виховного процесу є активізація творчих здібностей учителів. Адже сьогодення вимагає творчого педагога, формування саме такого вчителя є одним із завдань методичної роботи, яка буде дієвою лише тоді, коли її система творча, «жива», позбавлена формалізму.

За А. Дістервергом, без прагнення до творчої, наукової роботи вчитель потрапляє до трьох педагогічних демонів: механістичності, рутинності, банальності, він дерев`яніє, кам`яніє, опускається, а навчання перетворюється на натаскування й дресирування.

До творчості вчителя гімназії спонукає й сьогоднішній учень - розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладений у самій суті вчительської професії. Дії педагога не копіюють попередні, динамізм навчально-виховного процесу вимагає від нього пошуку в кожному конкретному випадку нового оптимального рішення. Творчість учителя виявляється насамперед у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою майстерність, творчо застосовувати надбання передового досвіду, досліджувати свою роботу і роботу колег.

Щоб залучити вчителів до творчої роботи, передусім потрібно вирішити ряд організаційно-педагогічних питань: виявити творчі нахили вчителів, вивчити їхні потреби та можливості, сприяти формуванню в педагогів зацікавленості в сучасних наукових ідеях, науково-дослідницькій роботі. Важливу роль у цьому відіграє і використання нетрадиційних форм і прийомів методичної роботи: методичний фестиваль, панорамний урок, методичний діалог, методичний ринг, методичний аукціон, психолого-педагогічний семінар тощо. Усе це сприяє неперервному самовдосконаленню кожного вчителя, всебічному розвитку його творчих здібностей.

Разом з тим при організації навчально-виховного процесу слід максимально сприяти вивільненню часу вчителя для його творчого зростання. В.Сухомлинський зазначав: "Вільний час учителя - це корінь, який живить джерела педагогічної творчості".

Технологія підготовки вчителя до творчої діяльності включає в себе три етапи: гуманізації, компетентності, рефлексивності.

Ще один вагомий аспект діяльності адміністрації закладу - управління підвищенням загальної і педагогічної культури кожного вчителя. Адже її не може замінити навіть повна методична озброєність педагога. Перед нами ж основне завдання - сформувати творчу особистість із високим рівнем підготовленості до сучасних умов життя, з загальною культурою й чіткими ціннісними орієнтаціями.

Творчому педагогу притаманні такі якості:

- особистісно усвідомлена свобода організації педагогічної діяльності не за наказом, а за внутрішнім бажанням і мотивами;

- уміння брати на себе відповідальність у виявленні, вирішенні та попередженні педагогічних проблем;

- здатність спроектувати майбутню діяльність, відшукати нові творчі педагогічні здобутки;

- створення оптимальних психолого-педагогічних умов для розкриття потенційних можливостей дитини;

- схильність до науково-дослідницької роботи;

- здатність створити атмосферу активної пізнавальної діяльності, дитячої творчості.

Педагог-творець - ерудит, він бачить не лише сьогоднішній, а й завтрашній день, передбачає продуктивно-перетворюючу діяльність на основі принципово нових ідей, підходів і технологій. Він може прогнозувати, передбачати, ставити проблеми і знаходити правильні педагогічні рішення. Завдяки високому рівню інтелекту вчитель-творець здатний бути сприйнятливим до нових ідей, принципових рішень.

І. Бех стверджував: "Педагог має прилаштуватись до розвитку дитини, але аж ніяк не втручатись у його перебіг. Тоді він певною мірою забезпечить свободу дитини".

Важливе значення має й атестація педагогічних працівників, мета якої - стимулювати творче зростання вчителів, поширення перспективного педагогічного досвіду, підвищення персональної відповідальності педагога за стан навчання, виховання, рівень розвитку учнів.

К.Ушинський говорив, що вчитель тоді перестає бути вчителем, коли він перестає вчитися. І дійсно, самоосвіта є обов`язковим елементом виробничої діяльності кожного педагога, який вільно обирає матеріал, прийоми й засоби роботи над собою. Велику роль в ефективності самоосвітньої діяльності відіграє організація її адміністрацією гімназії:

- створення оптимальних умов для самоосвітньої діяльності вчителя (збільшення його вільного часу шляхом раціоналізації розкладу навчальних занять, встановлення стабільного режиму роботи гімназії, рівномірний розподіл громадських доручень тощо);

- можливість користуватися бібліотечними фондами і періодичними виданнями, науково-методичними посібниками тощо;

- створення дієвого методичного кабінету, який є організуючим центром методичної роботи з педагогічними працівниками.

Аналіз результативності педагогічної діяльності вчителів гімназії показує, що правильно організована самоосвітня діяльність педагогів має систематичний і послідовний характер, а головне - наслідки, якщо вона тісно пов`язана з практичною діяльністю, базується на наукових підходах і відповідає змісту загальногімназійних завдань.

Поставлені перед сучасною школою завдання потрібно вирішувати на основі психологізації навчально-виховного процесу, яку забезпечують усі його учасники під загальним керівництвом членів адміністрації. Серед напрямків психологізації навчально-виховного процесу - діагностика, профілактика, психологічна експертиза, консультативно-методична допомога, психолого-педагогічне коригування, психологічна реабілітація, психологічна просвіта.

Дуже важливим є ще один аспект: створення сприятливого психологічного клімату між усіма учасниками навчально-виховного процесу гімназії, що сприяє взаєморозумінню між ними, забезпечує атмосферу творчого зростання й прагнення до самореалізації. Великої актуальності набуває сьогодні й психологізація батьків, яка забезпечується шляхом психологічних досліджень, вивчення їх ставлення до проблем виховання, педагогічних лекторіїв, індивідуального консультування.

Сьогодні учитель, спираючись на результати психолого-педагогічної діагностики особистості учня, прогнозує його пізнавальні можливості й будує навчальний процес таким чином, щоб ці можливості були максимально розкриті. Оскільки педагогу необхідна всебічна інформація про учнів, необхідно як пріоритетний напрям виділити вивчення особливостей кожного учня, його природних здібностей, задатків, інтересів.

Історія розвитку теорії і практики управління людьми показала, що успішно керувати може лише людина, яка добре вивчила не тільки власні психологічні особливості, але й особливості своїх підлеглих. Тому сучасний управлінець - це перш за все керівник психолого-педагогічного профілю, педагог-організатор, педагог-дослідник, компетентний спеціаліст у галузі теорії й практики, впровадження досягнень педагогічної науки.

Сучасна школа передбачає роль управлінця-лідера, здатного створити діяльну і творчу команду для досягнення спільної мети. Він робить акцент на партнерстві та співробітництві, спроможний використовувати "колективний розум". Сьогодні, окрім реагування на зміни, які відбуваються в сучасній освіті, члени адміністрації самі повинні проектувати їх та вміти керувати ними. І дуже важливо, щоб сучасний лідер умів зосереджуватися не лише на досягненні результатів, а й на самому процесі та стосунках у колективі, які будуються на засадах толерантності і співробітництва.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна визначили найважливіші риси педагогічної креативності вчителя:

високий рівень соціальної і моральної свідомості;

пошуково-проблемний стиль мислення;

розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

проблемне бачення;

творча фантазія, розвинена уява;

специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "я", бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

комунікативні здібності;

здатність до самоуправління;

високий рівень загальної культури.

різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

1. Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів.

2. Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її;

3. Конструкторський передбачає таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми;

4. Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

Отже, творчий учитель - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів (див. схему 2).

Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

Центральною ланкою розвиваючого навчання є створення оптимальних умов для розвитку загальних навчальних здібностей учнів і їхнього творчого потенціалу. У зв'язку з цим перед кожним учителем стоїть завдання виявити, закріпити у школярів прагнення і потяг до творчого самовираження, а також створити всі необхідні умови для їхнього подальшого розвитку.

Виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям. Педагогічна творчість має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного процесу учителя і творчість учнів як необхідна умова удосконалення вчителя і розвитку творчих можливостей дітей.

найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності:

здатність до нестандартного рішення;

пошуково-проблемний стиль мислення;

уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні і виховні ситуації;

оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;

творча фантазія, розвинена уява;

специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість, цілеспрямованість, оптимізм, ентузіазм, настирливість, упевненість, кмітливість, інтуїтивне відчуття нового та оригінального та ін).

Активна творча діяльність учителя дає позитивний результат у тому випадку, коли буде базуватися на двох основах: розвитку творчої активності студентів у вузі й подальшій організації творчого пошуку вчителя в школі. Тому одним із завдань вузівської підготовки майбутніх учителів є розвиток їхніх творчих здібностей, нестандартного мислення, формування вмінь та навичок здійснювати в майбутньому навчально-виховний процес на творчому рівні.

На сучасному етапі в школі створюються сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу

Про результативність педагогічної творчості вчителя в навчально-виховному процесі свідчать реальні перетворення в особистості учня чи поведінці учнівського колективу на основі перетворення педагогічної діяльності самого вчителя. У процесі внутрішкільного контролю керівники школи спостерігають за змінами в педагогічній діяльності вчителів та навчальній діяльності учнів, у розвитку їхніх творчих здібностей.

Робота з обдарованими дітьми вимагає від педагогів найвищих рівнів творчої діяльності. З метою виявлення рівнів творчої педагогічної діяльності вчителів Першої української гімназії ми провели анкетування. "Самооцінка творчої діяльності вчителя на уроці" (див. додаток 7). Анкета складається з переліку творчих аспектів діяльності вчителя на уроці і кількості балів, які відповідають рівням творчої педагогічної діяльності (найнижчий ранг- 1, а найвищий - 4). Самооцінка творчої діяльності вчителя з розвитку потенційних можливостей учнів у процесі їх навчання дорівнюватиме середньому арифметичному проставлених балів.

Проаналізувавши результати анкетування, ми отримали наступні результати:

на репродуктивному працює лише 10% респондентів; на раціоналізаторському - 17%;

на конструктивному рівні - 54%;

на новаторському рівні - 19%.

Отже, більшість учителів Першої української гімназії працює на вищих рівнях творчої діяльності - конструктивному та новаторському, що говорить про високий творчий потенціал і надзвичайно сприятливі умови для творчого саморозвитку педагогів (див. додаток 8).

У процесі внутрішкільного контролю для розвитку педагогічної творчості вчителів при відвідуванні уроків і позаурочних заходів керівники шкіл повинні звертати увагу:

на нестандартні форми й методи навчання та виховання, їх поєднання й результативність;

конструювання навчального матеріалу;

нестандартні прийоми планування навчально-виховного процесу;

здатність учителя модифікувати й комбінувати в нестандартному напрямі;

уміння виділити основну ідею уроку, виховного процесу;

виявлення зерен педагогічного досвіду.

Про результативність педагогічної творчості вчителя в навчально-виховному процесі свідчать реальні перетворення в особистості учня чи поведінці учнівського колективу на основі перетворення педагогічної діяльності самого вчителя. У процесі внутрішкільного контролю керівники школи спостерігають за змінами в педагогічній діяльності вчителів та навчальній діяльності учнів, у розвитку їх творчих здібностей.

У результаті нашого дослідження ми дійшли таких висновків:

Формування творчої особистості майбутнього вчителя, підготовка його до педагогічної творчості – це проблема, вирішення якої на сьогоднішній день не завершене. Узагальнений досвід, спостереження та експериментальні дані свідчать, що процес формування педагогічної творчості у майбутніх вчителів не приведе до ефективних наслідків, якщо не буде передбачена його органічна єдність із розвитком становлення їх творчої особистості, формуванням уміння сприйняти педагогічну діяльність як творчий процес.

Щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і засобами, які розвівають креативні риси особистості. Для реалізації такої мети педагог і сам повинен уміти творити, адже творчість розвивається через творчість.

Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість є основою формування педагогічної талановитості вчителя.

Виховання справжнього творчого вчителя має починатися ще у вузі. Заняття з основ педагогічної майстерності (ОПМ) та інших предметів психолого-педагогічного циклу за умови, доцільної їх організації сприяють активному розвитку творчого потенціалу студентів, їхніх креативних якостей і є необхідними при формуванні творчої особистості.

Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя.

Отже, педагогічна діяльність — це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. - Казань, 1988. - 228 с.

2. Бердяев Н.А. Самопознание: Опьіт философской автобиографии. -М., 1990.

3. Бухвалов В.А. Развитие учащихся в процессе творчества и сотрудничества. — М.: Центр «Педагогический поиск», 2000. - 144 с.

4. Геращенко И.Г. Педагогическое творчество и формализм // Школа. - 2000. - № 1. - С.2-5.

5. Гирнинов Г. Наука и творчество. — М., 1979. - С.67.

6. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. — М., 1987.-159 с.

7. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество учителя. - М, 1987. - 159 с.

8. Кант И. Сочинения в 6 т. - М, 1964. - Т.З. - С .397.

9. Карлгрен Ф. Антропософский путь познания: Пер. С нем. Я.Обухова. - М, 1991.-160 с.

10. Краних З.М. Свободньїе вальдорфские школи: Пер. С нем. - М., 1991.-32 с.

11. Краткий психологический словарь. - М, 1985. —С. 351.

12. Лузина Л.М. Формирование творческой индивидуальности учителя в педвузе. - Ташкент, 1986.

13. Маркова А.К. Психология труда учителя. - М.: Просвещение, 1993.-192 с.

14. Основи педагогічної творчості вчителя: Навчально-тематичний план і програма курсу для педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів /Укл. С.О.Сисоєва, В.І.Барко, І.В.Бушовський та ін. - К., 1991.-32 с.

15. Платон. Сочинения в 4 т. - М, 1969. - Т.2. - С.135.

16. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблеми развития и опыт: Пособие для учителя. — К., 1988. - С.5-60.

17. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навчально-методичний посібник (ред. рада: В.Даній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Т.Єрмаков (наук. ред). та ін. - К., 1996. - 792 с.

18. Психология творчества / Под ред. Я.А.Пономарева. - М, 1990. - С.350.

19. Рубинштейн С.А. Проблеми общей психологии. - М., 1976.

20. Рувинский Л.И. Теория самовоспитания. - М., 1973.-263 с.

21. Сидоренко Т. Творчість у діяльності вчителя // Рідна школа - 2001.-№5.-С.55-57.

22. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навчальний посібник. - К.: ІСДОУ, 1994. -112 с.

23. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість учителя: Визначення, теоретична модель, функції підготовки // Педагогіка і психологія. - К.: Педагогічна думка, 1998. - 255 с.

24. Спиноза Б. Избранньїе произведения в 2-т. - М 1957 - Т 1 - С.303.

25. 25. Цапок В.А. Творчество (Философский аспект проблемьі). - Кишинев, 1989.-С.7.

26. Шакуров Р.Х. Творческий рост педагога. - М, 1985. - 80 с.