Слухач Кіровоградської обласної школи

                                                                                              методистів-кореспондентів

учитель історії Златопільської гімназії

                                                                  м.Новомиргорода  Бирзул В.Л.

Виступ на конференції

слухачів Кіровоградської обласної школи методистів-кореспондентів

(березень 2011 р.)

Організація дослідницької діяльності учнів

         Сучасне суспільство ставить перед школою завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки дітей, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й використовувати їх на практиці. В значній мірі реалізації цього завдання сприяє організація дослідницької діяльності учнів. Така діяльність забезпечує вищий рівень самостійності, наближає пізнавальну діяльність учнів до дослідницької діяльності вченого, який відкриває нові наукові знання.

Будь-яке дослідження – це вихід на нові рубежі. З метою формування навичок дослідницької діяльності розроблено метод послідовної адаптації учнів до проведення досліджень.

         Особливістю даної методики являється вибір об’єкта дослідження і процес його пізнання.

Об’єкт дослідження – це об’єкт пізнавального інтересу учня, який стає темою його дослідження. Процес дослідження проводиться за заданим алгоритмом.

Послідовність етапів дослідження:

1.     Вибір теми дослідження.

Учень виходячи зі своїх власних пізнавальних інтересів, сам обирає об’єкт, який стає     його дослідницькою темою.

2.     Процес дослідження.

Учень збирає інформацію, пов’язану з об’єктом дослідження. Робота дає можливість визначити межі його знань по відношенню до обраного об’єкта. Перед учнем-дослідником стоять наступні задачі:

·        знайти і записати відому йому інформацію про об’єкт дослідження;

·        знайти і записати невідомі йому, але відомі людству  знання про об’єкт дослідження (робота з різноманітними джерелами інформації: довідники, енциклопедії, відомості через Інтернет, консультації з компетентними людьми);

·        знайти і записати нові знання (через виявлення властивостей об’єкта дослідження, пошук нового практичного застосування виявлених властивостей, висунення гіпотез розвитку об’єкта дослідження та інше).

3.     Оформлення результатів дослідження.

Результати дослідження оформляються у вигляді текстового матеріалу. Технічні рішення подаються у вигляді схем, макетів, моделей.

4.     Захист результатів дослідження.

У кінці навчального року  учень-дослідник готує текстовий матеріал і захищає результати свого дослідження на щорічній науковій учнівській конференції.

Дослідницька діяльність дозволяє учневі актуалізувати власний пізнавальний інтерес і здійснювати подальші конкретні кроки у напрямку його задоволення. В процесі дослідження формується вміння працювати з різноманітними джерелами інформації, робити відповідні посилання, здійснювати вибір цінної інформації з наявної інформаційної маси.

     Важливим моментом дослідження є пошук властивостей об’єкта пізнання і нове їх використання. Більш високий рівень дослідницької діяльності учня проходить в період пошуку нових, невідомих раніше властивостей об’єкта дослідження. Сам факт пошуку нових властивостей – це досвід дослідження, експериментування, власних відкриттів. На основі відкритих нових властивостей учні вчаться знаходити і, по можливості, практично впроваджувати свої нові ідеї в різноманітних напрямках.

     Так, в галузі теоретичної діяльності це:

·                   висунення гіпотез;

·                   визначення закономірностей;

·                   складання прогнозів розвитку.

В галузі практичної діяльності це:

·                   пропозиції щодо покращення функціонування досліджуваних систем;

·                   пропозиції щодо удосконалення досліджуваних систем;

·                   пропонування нових методів отримання результатів;

·                   випуск авторських матеріалів для широкого кола користувачів.

Таким чином, учні, роблячи свій вклад в загальнолюдський банк знань, прилучаються до високої творчості. Одержані в ході дослідження конкретні навички дозволять учням мати можливість і здатність впевнено працювати з невідомими раніше об’єктами.

У зв’язку з тим, що діапазон інтересів учнів досить широкий і досліджуються різні об’єкти, кожна дослідницька тема – це крок по шляху розширення кругозору учнів, педагогів, батьків.

     Наукова учнівська конференція дає можливість присутнім значно підняти свій культурно-інформаційний рівень, так як під час захисту тем дослідження всі учасники конференції одержують структурований масив нової, унікальної інформації. Крім того, учні звикають до особливої форми спілкування під час конференції: навчаються слухати, задавати питання, чітко і переконливо відповідати. Все це відпрацьовується на наукових учнівських конференціях.

     Проводячи дослідження, учень заглиблюється в творчий простір і автоматично переходить в творчий стан. Тут учень-дослідник добуває, накопичує, узагальнює нові знання. Найголовніше – спрямованість на пошук невідомих раніше знань, які можуть бути використані суспільством.

     Таким чином, використання методики організації дослідницької діяльності учнів дозволяє:

1.     Розширити коло особистих і загальнолюдських знань.

2.     Сформувати цілісне сприйняття оточуючого світу через обраний об’єкт пізнання.

3.     Отримати новий, суспільно-корисний інтелектуальний продукт.

4.     Виробляти навички науково-дослідницької роботи.

5.     Створювати банк знань для окремих об’єктів оточуючого світу.

6.     Виявляти суттєві признаки розвитку досліджуваного об’єкта пізнання.

7.     Створювати умови, які дозволяють учням:

·        визначити межі особистих знань;

·        реалізувати особистий творчий потенціал в науково-дослідницькій діяльності;

·        перевірити актуальність власного інтересу та підвищити вірогідність самостійного вибору подальшої освіти;

·        на основі результатів роботи над дослідницькою темою визначити свій власний і суспільний статус;

·        самостійно проводити діагностику внутрішніх можливостей, послідовно рухаючись заданими етапами дослідження;

·        самостійно освоювати нові види діяльності  (технічні засоби, комп’ютерні програми…);

·        розширити коло індивідуальних знань через знайомство з результатами інших досліджень;

·        побачити безмежність пізнання оточуючого світу через розуміння безмежності пізнання окремих його елементів.

Література

1.     Альтшуллер Г.С. Найти идею: Введение в теорию решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986.

2.     Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Как стать гением: Жизненная стратегия творческой личности. Минск: Бєларусь,1994.

3.     Верткин И.М. Бороться и искать…: О качествах творческой личности // Нить в лабиринте / Сост. А.Б.Селюцкий. Петрозаводськ: Карелия, 1988. С. 7-91.

4.     Гафитулин М.С. Адаптивная теория решения изобретательских задач (АТРИЗ) // Технологии творчества. 1998. №2. С. 40-43.

5.     Гафитулин М.С. Проект «Исследователь» Методика организации исследовательской деятельности учащихся // Педагогическая техника. 2005. №3. С. 21-25.