Діяльність Златопільської гімназії м. Новомиргорода у напрямку розвитку обдарованої особистості.

Наша держава має сьогодні безліч економічних, соціальних, культурних проблем, розв’язувати які доведеться сьогоднішнім учням. Епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями.

То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної і творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

Здатність дитини до саморозвитку, її творча активність є головною умовою успішності в подальшому житті. Самореалізація особистості все більше залежить від таких якостей як самостійність, креативність, неординарність. Щоб учень став успішним учасником навчального процесу необхідно озброїти його передовими техніками і ефективними прийомами, направленими на розвиток пам’яті, уваги, образного мислення, прищепити навички дослідницької роботи. Тільки при такому розвитку кожен учень у відповідності до своїх особистісних можливостей і здібностей знайде собі застосування і реалізацію. Тому одним із головних завдань педагогічного колективу Златопільської гімназії є створення оптимальних умов для розвитку здібностей та обдаровань, розкриття інтелектуального і творчого потенціалу гімназистів.

Обдарованість –складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина –   індивідуальність, що має високий рівень творчого потенціалу, який виражається, перш за все, у високій пізнавальній та дослідницькій активності і потребує особливого підходу. Лише розуміння особистості обдарованої дитини, її психології, дає підставу виявляти і розвивати її творчий та інтелектуальний потенціал. Учитель повинен постійно знаходитись у пошуку ефективного механізму включення здібної дитини у структуру навчально-виховного процесу. Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня.

 Система роботи  Златопільської гімназії з виявлення обдарованих дітей включає в себе:

-         попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;

-         спостереження за роботою учнів на уроках та в позаурочний час;

-         аналіз результатів виконання самостійних, творчих, пошукових робіт;

-         аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, конкурсах, інтелектуальних змаганнях тощо.

Як відомо, обдаровані діти виділяються рядом характерних особливостей:

-         обдаровані діти мають добру пам’ять, особистий світогляд;

-         в обдарованих дітей добре розвинута свідомість;

-         обдаровані діти, як правило, дуже активні  і завжди чимось зайняті;

-         обдаровані діти настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;

-         вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів. Навчання дає їм задоволення;

-         вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, вміють фантазувати;

-         вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання;

-         вміють розкривати взаємозв’язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно думати, маніпулювати  логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх.

Розвиток обдарувань та нахилів учнів Златопільської гімназії здійснюється такими шляхами:

1.                       Включення у структуру уроків проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.

2.                       Забезпечення участі гімназистів у позакласних заходах.

3.                       Створення умов для самостійної пошукової діяльності у різних напрямках.

4.                       Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах, змаганнях різного рівня.

Нестандартні, дослідницькі задачі, ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення, які вчителі гімназії включають у структуру роботи, обдаровані діти сприймають як виклик власному інтелекту, як можливість проявити себе.

Обов’язковою передумовою розвитку обдарувань школярів як на уроці, так і в позаурочний час виступає проблемність викладання.

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять  проблему і знаходять шляхи її розв’язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Вчителю треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати "нерозв’язані питання”, відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

При роботі з обдарованими дітьми вчителі гімназії використовують наступні форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові.

Фронтальні заняття-дискусії, семінари, дебати, рольові ігри.

Групові заняття – парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед всім класом.

Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, бесіди за круглим столом, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв’ю, шкільні лекції, семінарські заняття).

Одним із засобів розвитку обдарованості особистості учнів є їх залучення до самостійної науково-пошукової роботи. Учителі гімназії практикують застосування у навчально-виховному процесі випереджаючих пізнавальних завдань, які спрямовані на повне, або часткове самостійне оволодіння гімназистами матеріалу до його вивчення за програмою.

Виконання випереджаючих завдань пов’язане з :

-         читанням додаткової літератури;

-         спостереженнями за явищами природи та суспільного життя;

-         складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу.

Всебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки в ході навчальної діяльності, а й під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких  учні мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись.

Науково-дослідницька, творча, пошукова, експериментальна робота гімназистів базується на написанні профільних курсових робіт учнями 10-х класів та  участі учнів 8-11 класів у роботі НУТ «Горизонт», КТВ МАН,  яке діє у Златопільській гімназії з 1999 року і є творчим об’єднанням учнівської молоді, що забезпечує її інтелектуальний та духовний розвиток, підготовку до активної діяльності в галузі науки і техніки, сприяє самовдосконаленню та самовираженню гімназистів.

Значну увагу педколектив гімназії приділяє роботі по залученню учнів до занять у гуртках, секціях, клубах за інтересами.

Великі можливості для розвитку та творчої самореалізації обдарованих дітей відкриває позашкільна освіта, як одна із складових частин системи безперервної освіти, спрямована на розвиток здібностей, обдаровань дітей, задоволення їх інтересів, потреб у професійному самовизначенні (МАН, ДМШ, ДЮСШ,ЦДЮТ).

Зміна форм діяльності, опора на творчі інтереси дітей, різноманітність областей застосування здібностей – все це допомагає зберігати високу працездатність обдарованих дітей. У них виробляється потреба брати все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.  

Сьогодні наш навчальний заклад є експериментальним майданчиком регіонального рівня який працює над проблемою «Розвиток творчих здібностей гімназистів шляхом впровадження інноваційних технологій». В своїй діяльності ми опираємось на гармонійне поєднання прийомів чіткої логіки технології Теорії розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ) та емоційної образності ейдетики .

ТРВЗ-педагогіка – інноваційна технологія в педагогіці, побудована на основі інженерної методології творчості ТРВЗ, яка підвищує ефективність викладання і має за мету формування творчої особистості учнів, їхньої творчої активності, системного мислення, творчої уяви, фантазії та інтелекту в цілому, формування умінь знаходити оптимальні розв’язання навчальних та життєвих проблем. ТРВЗ-педагогіка сприяє цілісному та усвідомленому сприйняттю світу, об’єктивних законів його розвитку, глибокому проникненню в сутність наук, що вивчаються в школі.

Важливу роль в процесі використання технології ТРВЗ грає системно-функціональний підхід (СФП).

 СФП – це підхід, при якому предмет, об’єкт, явище визначаються як система, проводиться аналіз і виявляються взаємозв’язки між системою і надсистемою, підсистемою, функцією, властивостями, ознаками.

 При цьому:

система – це сукупність елементів, при об’єднанні яких створюється нова якість, визначена для виконання певної функції;

надсистема – це утворення, куди входить система як складова частина; підсистема – це елементи з яких складається об’єкт; основна функція – це дія, для виконання якої створений даний об’єкт.

 Іншими словами можна сказати, що будь-яка система досліджується як така, що:

·        створена для чогось;

·        є частиною чогось;

·        складається з чогось;

·        чимось була в минулому;

·        чимось буде в майбутньому.

Такий підхід має широке поле застосування, в тому числі його можна з успіхом  використовувати при викладанні шкільного курсу історії.

Викладання історії передбачає формування в учнів уміння абстрактно мислити, сприймати великі об’єми інформації, виділяти головне, систематизувати матеріал за різними напрямками, прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки та прогнозувати варіанти розвитку історичних подій, здійснювати інші аналітичні операції.

Виявляючи причинно-наслідкові зв’язки і приховані залежності як в середині системи, між її окремими елементами, так і у відношеннях з іншими системами, СФП виступає в якості інструмента для аналізу ситуацій, подій, явищ, а також дає можливість організувати, систематизувати інформацію і робити висновок. Виконання аналізу  за визначеними правилами дозволяє сформувати навики такого вміння і потім використовувати їх як узагальнені способи мисленнєвої діяльності під час аналізу будь-яких ситуацій і об’єктів. Використання у процесі навчальної діяльності вправ на базі СФП підвищує

ефективність процесів засвоєння знань, дає можливість ввести учня в світ реальних потреб для задоволення яких були створені конкретні системи і таким чином придає знанням практичного характеру.

 Ознайомлення з шкільним курсом історії варто розпочати з генетичного аналізу предмету, виявлення змін, які відбувалися в системі у процесі історичного розвитку. Обговорити з учнями динаміку досліджуваної системи, визначити чим відрізняються наукові знання від ненаукових. Детально ознайомившись з програмою, вчитель, спільно з учнями, створює схему, що включає в себе весь об’єм навчального матеріалу. На оформлене у вигляді системи розуміння історії як науки «навішуються» її структурні компоненти:

·        система – історія;

·        надсистема – наука;

·        ознаки - об’єктивність, системність, логічність;

·        підсистеми – історія України, Всесвітня історія (по періодах);

·        основна функція – систематизувати і передати людям історичний досвід.

Виділивши характерні ознаки системи і співставивши їх з характерними ознаками інших систем, діти можуть вийти на власне, достатньо наукове визначення історії. Вчителю, стимулюючи дітей до творчої роботи, важливо вчити їх не боятись помилитись, періодично нагадуючи, що помилка – це засіб зростання.

Складена спільними зусиллями схема повинна бути тим маяком, що орієнтує учнів у курсі історії, знайомить їх з об’ємом майбутньої роботи, показує яка частина шляху уже пройдена і в якому напрямку потрібно рухатись далі, вона має допомагати розглядати навчальний матеріал як систему, що складається із окремих частин які знаходяться в тісному взаємозв’язку та взаємодії один з одним. В методології це називають сприйняттям цілісної картини світу.

     Використання СФП у вивченні програмових тем проходить три обов’язкові етапи:

І. Інформаційно-аналітичний етап.

На цьому етапі передбачається самостійний вихід дітей на нові знання, систематизацію одержаного матеріалу і глибокий аналіз взаємозв’язків всередині системи. Саме на цьому етапі учні визначаються в поняттях і виводять авторські визначення термінів. Досвід показує, що тут дуже доречним є використання гри «Так-ніка» ( тренінг уміння коректно формулювати питання та давати на них влучні відповіді). Така гра сама по собі дуже ефективна, а коли вона використовується для закріплення нового матеріалу, ефект значно підсилюється.

    ІІ. Порівняльно-аналітичний етап.

Цей етап роботи передбачає вихід за рамки однієї системи і порівняння кількох різних систем за спільністю та відмінністю структурних підрозділів.

     ІІІ. Творчий (дослідницький) етап.

Передбачає експериментування учнів із системою. Вони можуть, змінюючи ознаки, функцію, підсистеми, прослідкувати зміни, що відбуваються в самій системі. На цьому етапі діти можуть висувати гіпотези стосовно минулого і майбутнього системи, створювати власні системи  по аналогії із зразком. Накопичувати творчі роботи, ставити свої дослідницькі питання і шукати на них відповіді (умінню виходити на дослідницькі питання дітей потрібно учити окремо). Дуже важливо, щоб питання народились саме у дітей , адже лише в такому разі у них з’явиться бажання творити. 

В  процесі дослідження теми уроку вчитель може запропонувати учням запитання, які являють собою «відкриту задачу»(дослідницько-винахідницьку). Питання передбачають кілька прийнятних відповідей (версій, гіпотез). Після того, як версії запропоновані дітьми, вони обговорюються, а учитель організовує це обговорення і коментує одержані результати. Така діяльність приводить учнів до оволодіння набором базових знань, які дозволяють вирішувати проблеми, виникаючі перед учнями в реальному житті і в майбутній професійній діяльності.

         Кожен урок бажано закінчувати трьома видами запитань: репродуктивними, розширюючими, дослідницькими.

Репродуктивні питання – питання, які передбачають чітко сформульовані і однозначні відповіді, відповіді на які уже лунали в рамках теми, що вивчалася та є порівняно простими і однозначними.

Розширюючі питання – питання які потребують активного залучення інтелектуального фону учнів, прямі відповіді на ці питання не лунали при вивченні теми, але їх можна знайти в довідниках, енциклопедіях, Інтернеті та ін. Такі питання мають на меті  розширити рамки уявлень про предмет вивчення, показати, що немає меж пізнання і самоудосконалення.

Дослідницькі питання – питання на які ще не існує  чіткої однозначної відповіді. Такі питання, це  чудова нагода і можливість розпочати власний  шлях до формування творчої особистості.

         В ході практичної діяльності виявляється, що використання СФП, структурування і схематизація матеріалу дозволяє підвищити якість викладання і засвоєння матеріалу, активізувати мислення дітей, виправити ситуацію, при якій втрачається інтерес до навчання, зв’язок навчального матеріалу з життям. Відбувається інтенсифікація роботи на уроці, що дає можливість використати вивільнений час для творчого осмислення наукових понять, для розвитку мови, для відпрацювання навичок і просто для відповідей  на питання, які так часто виникають у дітей.