Ми працюємо над формуванням такого освітнього середовища, при якому створюються умови для розвитку життєвої компетентності гімназистів, а саме:

- компетенції життєстійкості (психологічної стійкості, мужності, здорового способу життя);

- компетенції життєспроможності (творчості, самореалізації);

- компетенції життєтворчості (самопізнання, самовизначення, прогнозування);

- функціональні компетенції (комунікативні, інформаційні, політичні);

- професійні компетентності (професійна підготовка).

Сьогодні ми намагаємося створити таку школу, основною метою якої було б плекання конкурентноспроможної особистості, допомога учневі в розкритті, розвитку, реалізації творчого потенціалу.

Запровадження компетентнісного підходу у навчально-виховний процес гімназії передбачає організацію дослідження учнями різних аспектів життєдіяльності суспільства. Реалізація старшокласниками власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності, взаємодії з громадськими організаціями сприяє ефективному вирішенню завдань громадянського виховання, саме таку практику учні школи отримують у проектній діяльності.

                                                              Віталій Бирзул,

директор Златопільської гімназії

                                                         м. Новомиргорода

Шляхи реалізації ідей компетентнісної освіти

Епоха, що настала – епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, - диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдарованнями.

В умовах ринкової економіки випускникам сучасної школи достатньо складно віднайти гідне місце в дорослому житті, адаптуватися до нього, стати конкурентноспроможним, знайти з проблемних життєвих ситуацій оптимальні варіанти виходу

       Молоді люди повинні увійти в доросле життя із новими пріоритетами, новими, адекватними умовам  життя в Україні, якостями й позитивними особистісними рисами,  впевнено володіти відповідними вміннями, а саме:

·        гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій у суспільстві, які невпинно змінюються;

·        самостійно отримувати необхідні знання, чітко усвідомлювати, де і яким чином знання можуть бути використані у практичній діяльності, вміло застосовувати їх для розв’язання різноманітних проблем;

·        упродовж всього життя цілеспрямовано реалізовуватись, як громадянин, як особистість,  творчо і продуктивно працюючий професіонал;

·        творчо і критично мислити, аналізувати проблеми, що виникають у реальному світі й шукати шляхи їх раціонального розв’язання;

·        широко й доцільно використовувати сучасні інформаційні технології, грамотно працювати з інформацією;

·        генерувати нові ідеї та впроваджувати їх у практичній  діяльності;

·        бути комунікабельними й контактними у різноманітних соціальних групах, спільно й успішно працювати, попереджувати конфліктні ситуації та вміло виходити з них.

Здатність до саморозвитку,  творча активність є головною умовою успішності в подальшому житті. Самореалізація особистості все більше залежить від таких якостей як самостійність, креативність, неординарність, творчість.

Здатність до творчої діяльності ми маємо розглядати не лише як здатність генерувати нові ідеї і цілеспрямовано виробляти в учнів три складові творчої діяльності:

1.     Творчу: уміння виходити на нові цікаві ідеї, виходити за рамки прийнятих норм, бачити приховані для інших можливості.

2.     Аналітичну: здатність аналізувати і оцінювати ідеї, передбачати наслідки впровадження нових ідей, вирішувати проблеми і приймати рішення.

3.     Практичну: уміння реалізувати ідеї. Навіть сама чудова ідея нічого не варта поки її не втілять в реальному житті у вигляді ефектного рішення, поки вона не принесе своїх результатів.

Завдання навчання творчості, розширення творчих можливостей людини в останні роки розглядається психологами як найбільш ефективний спосіб активного розвитку особистості. При цьому, все частіше, саме поняття «творчість» розглядається в більш широкому розумінні, як здатність людини гнучко реагувати на виклики життя, як здатність знаходити альтернативні варіанти розв»язання проблем, як здатність досягти успіху в реалізації своїх ідей. Щоб учень став успішним учасником навчального процессу, успішним в житті його необхідно озброїти передовими техніками і ефективними прийомами, направленими на розвиток творчості, пам’яті, уваги, образного мислення, прищепити навички дослідницької роботи. Тільки при такому розвитку кожен учень у відповідності до своїх особистісних можливостей і здібностей знайде собі застосування і реалізацію. Тому одним із головних завдань педагогічного колективу Златопільської гімназії є створення оптимальних умов для розвитку здібностей та обдаровань, розкриття інтелектуального і творчого потенціалу гімназистів.

Розвиток життєвих компетенцій  учнів Златопільської гімназії здійснюється такими шляхами:

1.                   Включення у структуру уроків проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.

2.                   Забезпечення активної участі гімназистів у житті класу та позакласній діяльності.

3.                   Створення умов для самостійної пошукової діяльності у різних напрямках.

4.                   Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах, змаганнях різного рівня.

5.                   Неухильна реалізація в НВП дидактичних принципів: індивідуалізації і диференціації навчання, поваги, довіри і підтримки учня та ін.

Нестандартні, дослідницькі задачі, ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення, які вчителі гімназії включають у структуру роботи, діти сприймають як виклик власному інтелекту, як можливість проявити себе.

Обов’язковою передумовою розвитку життєвих компетентностей учнів як на уроці, так і в позаурочний час виступає проблемність викладання.

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять  проблему і знаходять шляхи її розв’язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати. Вчителю треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати "нерозв’язані питання”, відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

Одним із засобів розвитку особистості учнів є їх залучення до самостійної науково-пошукової роботи. Учителі гімназії практикують застосування у навчально-виховному процесі випереджаючих пізнавальних завдань, які спрямовані на повне, або часткове самостійне оволодіння гімназистами матеріалу до його вивчення за програмою.

Виконання випереджаючих завдань пов’язане з :

-         читанням додаткової літератури;

-         спостереженнями за явищами природи та суспільного життя;

-         складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу.

Всебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки в ході навчальної діяльності, а й під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких  учні мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись.

Науково-дослідницька, творча, пошукова, експериментальна робота гімназистів базується на написанні профільних курсових робіт учнями 10-х класів та  участі учнів 8-11 класів у роботі НУТ «Горизонт», КТВ МАН.

Значну увагу педколектив гімназії приділяє роботі по залученню учнів до занять у гуртках, секціях, клубах за інтересами.

Великі можливості для розвитку та творчої самореалізації дітей відкриває позашкільна освіта, як одна із складових частин системи безперервної освіти, спрямована на розвиток здібностей, обдаровань дітей, задоволення їх інтересів, потреб у професійному самовизначенні (МАН, ДМШ, ДЮСШ,ЦДЮТ).

Зміна форм діяльності, опора на творчі інтереси дітей, різноманітність областей застосування здібностей – все це допомагає зберігати високу працездатність обдарованих дітей. У них виробляється потреба брати все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.                                                                                                                                                                                        

Сьогодні наш навчальний заклад є експериментальним майданчиком регіонального рівня який працює над проблемою «Розвиток творчих здібностей гімназистів шляхом впровадження інноваційних технологій». В своїй діяльності ми опираємось на гармонійне поєднання прийомів чіткої логіки технології Теорії розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ) та емоційної образності ейдетики, які є базовими для забезпечення формування творчого інтелекту та життєвих компетентностей гімназистів.

ТРВЗ-педагогіка – інноваційна технологія в педагогіці,  яка підвищує ефективність викладання і має за мету формування творчої особистості учнів, їхньої творчої активності, системного мислення, творчої уяви, фантазії та інтелекту в цілому, формування умінь знаходити оптимальні розв’язання навчальних та життєвих проблем. ТРВЗ-педагогіка сприяє цілісному та усвідомленому сприйняттю світу, об’єктивних законів його розвитку, глибокому проникненню в сутність наук, що вивчаються в школі шляхом «включення» творчого мислення.

Розвиток творчого мислення передбачає цілеспрямоване формування такої якості, як системність так, як розв»язання винахідницької задачі, проблемної ситуації вимагає здатності сприймати  будь-який об»єкт чи явище всебічно (система-надсистема-підсистема) в розвитку і взаємодії (минуле-сучасне-майбутнє), уміння встановлювати різноманітні зв»язки (функціональні, причинні, просторові) між різними системами

Технологією ТРВЗ-педагогіка реалізується навчання таким операційно-технічним компонентам творчого мислення:

·        розвитку творчої уяви;

·        умінню вирішувати проблеми на основі ТРВЗ-інструментарію;

·        умінню проводити генетичний аналіз, прогнозувати на основі 9-ти екранної схеми мислення і закономірностей розвитку систем;

·        умінню досліджувати проблемну ситуацію на основі Алгоритму дослідження проблемних ситуацій.

Важливу роль в процесі використання технології ТРВЗ грає системно-функціональний підхід (СФП).

 СФП – це підхід, при якому предмет, об’єкт, явище визначаються як система, проводиться аналіз і виявляються взаємозв’язки між системою і надсистемою, підсистемою, функцією, властивостями, ознаками.

       Використання СФП у вивченні програмових тем проходить три обов’язкові етапи:

І. Інформаційно-аналітичний етап.

ІІ. Порівняльно-аналітичний етап..

ІІІ. Творчий (дослідницький) етап.

В  процесі дослідження теми уроку вчитель може запропонувати учням запитання, які являють собою «відкриту задачу»(дослідницько-винахідницьку). Питання передбачають кілька прийнятних відповідей (версій, гіпотез). Після того, як версії запропоновані дітьми, вони обговорюються, а учитель організовує це обговорення і коментує одержані результати. Така діяльність приводить учнів до оволодіння набором базових знань, які дозволяють вирішувати проблеми, виникаючі перед учнями в реальному житті і в майбутній професійній діяльності.

       Кожен урок бажано закінчувати трьома видами запитань: репродуктивними, розширюючими, дослідницькими.

       В ході практичної діяльності виявляється, що використання СФП, структурування і схематизація матеріалу дозволяє підвищити якість викладання і засвоєння матеріалу, активізувати мислення дітей, виправити ситуацію, при якій втрачається інтерес до навчання, зв’язок навчального матеріалу з життям. Відбувається інтенсифікація роботи на уроці, що дає можливість використати вивільнений час для творчого осмислення наукових понять, для розвитку мови, для відпрацювання навичок і просто для відповідей  на питання, які так часто виникають у дітей. В результаті цілеспрямованої роботи  у цьому напрямку учні навчаються системно бачити і описувати будь-який об»єкт, визначати його функцію, місце та взаємозв»язки з іншими ою»єктами, а також здійснювати перетворення об»єкта в часі.

Важливим психологічним елементом навчання на основі ТРВЗ є свідоме створення ситуації успіху для кожного учня при виконанні творчого завдання

Особливе значення в ТРВЗ-педагогіці надається організації «зустрічі учнів з чудом», переживанню ними сильного емоційного враження при зіткненні із загадкою, таємницею, дивиною, незвичним явищем. Здивування, захоплення, збудження, пережиті при цьому, пробуджують інтерес, допитливість на довгі роки.

Отже, практика використання ТРВЗ-педагогіки доводить:

·        технологія ТРВЗ ефективно вирішує завдання навчання учнів методам пошуку нового та генерації оригінальних ідей, зниження психологічної інерції, розвитку мислення, творчої уяви, фантазії;

·        для цілісного сприйняття учнями навчального матеріалу, його закріплення та узагальнення, потужного розвитку творчості та життєвих компетенцій доцільне конструювання навчального матеріалу всіх без винятку дисциплін на основі системно-функціонального підходу, як елементу ТРВЗ;

·        оволодіння алгоритмом розв»язання винахідницьких задач сприяє розвитку високого рівня творчості та системного мислення учнів.

Роль учителя при організації НВП на основі ТРВЗ-педагогіки є ключовою і заклечається в планомірній і цілеспрямованій  організації проблемних ситуацій, постановці проблемних завдань перед учнями і наданні допомоги вразі необхідності, що вимагає постійного підвищення рівня його фахової майстерності, інтелектуальної та духовної культури, творчої активності.

Як показує практика, головна привабливість методології ТРВЗ в тому, що вона розвиває і підсилює інтерес учнів до процесу навчання, а також створює умови для успішної соціалізації молодих членів суспільства.